Коли скінчилася Друга світова війна й весь світ святкував перемогу над Гітлером – був народ, для якого це свято було аж ніяк не святковим.
Народ, який втратив 6 мільйонів з 9-ти мільйонів тих, які відносили в Європі себе до нього. Народ, якого Гітлер не бажав навіть перетворити на рабів, як інших – ні, він просто хотів його винищити. Народ, якого ніхто не бажав прихистити і який не мав права навіть повернутися до себе на батьківщину, тому що там панували одні з переможців – британці, які не бажали пускати цей народ до його домівки. Не бажали та й годі.
І цей народ, майже винищений нацистами, пригнічений пихатими британцями, десь знайшов сили, аби повстати проти тих, хто щойно переможно закінчив Другу світову війну – проти «Імперії, над якою ніколи не сідає Сонце». Євреї, пригнічені й страждаючі від ран, які отримали, воюючи в британській же армії проти наци, створили підпільну армію – «Єврейський рух спротиву». До 1948 року, незважаючи на морську блокаду, вони привезли до Ерец Ісроель, яку тоді називали просто й влучно – Палестиною (мало хто знає, що івритом це слово означає «загарбана земля», вона дістала цю назву, коли її загарбали стародавні греки, яких євреї називали «пліштім» – «загарбники»), 85 тисяч своїх співплемінників з Європи.
Єврейське повстання та рух спротиву призвели до того, що британці не витримали тиску й офіційно зреклися свого мандату на управління Палестиною. 29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН вирішила більшістю голосів (33 проти 13), що в Палестині мають бути створені дві держави – єврейська та арабська.
Араби, щоправда, воювали на боці Гітлера, але й вони мали отримати свою державу – ще одну. Але їх це не втішило: їх обурило те, що євреї тепер отримають свою країну – одну-єдину в світі. Тому, 14 травня 1948 року, в день, коли офіційно закінчився термін британського мандату, «отець-засновник» Давід Бен Гуріон проголосив створення Медінат Ісроель – Держави Ізраїль, щойно створена Арабська республіка Фаластин – в союзі з Єгиптом, Йорданією, Сирією, Ліваном та Іраком – вдерлися на територію єврейської держави, якій не виповнилося на той момент і кількох годин.
Їх армії разом числом значно перевищували ВСЕ тодішнє населення Ізраїлю. Вони мали на озброєнні бойову техніку, яку полишили їм колишні хазяї-німці, їх армії пройшли вишкіл, яким керували нацистські офіцери-втікачі. Вони казали, що заспокояться лише тоді, коли «скинуть останнього яхіді (тобто, єврея) в море».
Вони ганебно програли.
Новостворений Ізраїль, який вступив у цю війну, не маючи ні танків, ні артилерії, ані літаків, чиїми першими танками стали трофейні німецькі «Тигри» та «Пантери», а першими літаками – трофейні ж винищувачі «Мессершміт-109», куплені за чималі гроші з особистого дозволу Сталіна в Чехословаччини, втратив за 15 місяців цієї війни, Війни за Незалежність, 6 тисяч бійців. П’ять арабських країн втратили понад двісті тисяч, Сирія та Єгипет позбулися майже всіх своїх танків, а Йорданія – двох третин своєї артилерії. Арабська Палестина припинила своє коротке існування як держава.
Бог був на боці євреїв – так пояснюють цю неможливу, неймовірну перемогу релігійні іудеї. На День незалежності Ізраїлю, Йом Ацмаут, вони читають особливу молитву, яка називається «Ха-Лель», молитву подяки Г-споду за національне звільнення.
Я не знаю, чи справді це було втручанням Вс-вишнього. Схоже на те, бо інакше подібну перемогу важко пояснити суто матеріальними речами. Я знаю лише, що зазвичай Г-сподь – не на боці «великих батальйонів», як це стверджував Наполеон Бонапарт, а на боці тих, хто готовий захищати свою державу та свою незалежність проти всіх ворогів, якими б сильними та страшними вони б не були.
З днем народження, Ерец Ісроель. Йом уледет леха. Живи довго й щасливо. Ам Ісроель хай.
Джерело — «24 канал».
https://24tv.ua/ru/blog_socseti_tag5435
